Щось я трішки відволікся від текстів будь-якого напрямку та віддав весь час на запис свого пивкасту. Дуже полюбив цю справу і в планах маю багато різних цікавих розгалужень та напрямків, над якими хочу попрацювати, якщо вам цікаво послухати мій пивкаст, то зробити це можна тут – сторінка пивкасту.
Сьогодні буде не дуже довгий текст, але трішки інформативний. Буде він про нову контрактну пивоварню Cord Brewery. Ну і детальніше про неї розповість засновник цього проєкту, Владислав Раєнко.
Astro Beer Duck: Привіт Владиславе. Розкажіть трішки про свій проєкт та що він за собою несе в плані пивної ідеології.
Владислав Раєнко: Моя історія розпочалась чотири року тому. Після звільнення з лав Збройних сил України пошуки роботи привели мене на броварню Copper Head. Beer Workshop. Зізнаюся, мої тодішні знання про пиво обмежувалися категоріями “темне/ світле” або “фільтроване/ нефільтроване”. Поміж тим, це ремесло вразило мене математичною точністю, технологічними нюансами та різноманітністю смаків і кольорів.
Як можна зрозуміти, я з головою занурився у нове заняття, і те, що спочатку було як просто робота перетворилося на справжнє фанатичне захоплення.
З того часу я пройшов важкий шлях у сфері пивоваріння, здобуваючи найцінніше – досвід. Зрештою я дійшов до того, що хочу ділитися своїм баченням смачного пива з іншими людьми. Так з’явилася ідея контрактної броварні “Cord Brewery” – не строго комерційного проєкту, а швидше майданчика для втілення цікавих пивних задумок.
Створюючи проєкт, ти вкладаєш у нього частинку себе. Так ось, “Cord Brewery” втілює у собі не тільки мою пристрасть до пива, але й до наукової фантастики, а особливо його піджанру – “кіберпанк”.
ABD: Розкажіть про найскладніші етапи пізнавання ремесла варки пива, та що давалось не легко? В.Р.: Найскладніше було навіть не на самому старті, а трішки пізніше. Коли вже щось розумів, і набрався впевненості, але через брак знань і досвіду припускався помилок. Місцями було важко зрозуміти, де я щось не те зробив. Зате ті помилки стали хорошим стимулом, щоб вчитися і надалі. 🙂
ABD: Чому ви вирішили взятись якраз за контракті варки? В.Р.: У мене вже давно зріла думка поварити контрактне пиво. Можливо, і через вплив знайомих контрактників, але більшою мірою хотілося зварити, щось на 100% своє. Але в силі різних обставин, я це починання постійно відкладав. А зараз вирішив, що потрібно братися за задумане. Хоча час для пивоваріння зараз не дуже простий, скажімо так.
ABD: Які перспективи проєкту та чи є вже в планах наступні кроки? В.Р.: на разі планую зробити ще декілька варок, можливо одну колаборацію (але це ще неточно). І на основі відгуків вже буду вирішувати, як рухатися далі.
ABD: Що з кіберпанк стилю вам найбільше подобається? Аніме? Ігри? Комікси? Чим ви надихаєтесь? ВР: Я виріс читаючи фантастів таких, як Філіп К. Дік, Бредбері, Азімов. Ця тематика була завжди мені близька. І коли настав час продумувати логотип та стиль броварні в мене іншого в голові і не було. Власне назва мені прийшла як відсилання до анклаву штучних інтелектів в нещодавно прочитаному “Гіперіоні” Дена Сімонса.
А зі строго кіберпанківського це переглянуті безліч раз обидві частини “Того, що біжить по лезу” та “Привидом в латах”. (З аніме останнього я познайомився опісля фільму)
ABD: Чи вважаєте Cyberpunk 2077 провалом? ВР: Для мене особисто не стала, бо я в неї зіграв тільки через пів року після релізу, вирішивши почекати доки її приведуть до ладу. Але навіть через такий час, я все-таки знайшов з десяток багів під час проходження.) Тому цілком розумію всі гнівні відгуки на гру. Хоча сюжет і атмосфера, на мою думку, шикарні.
ABD: На скільки стиль кіберпанку буде впливати на етикетки та може і якось на смак? Будуть кібер-модифіковані хмелі? ВР: Ну про кібер Хмеля я ще не чув, але в планах є варки з кріохмелем. З мого досвіду він гарно себе показав, тож обов’язково спробую з ним щось зварити і в рамках контрактної броварні. Ну і так, коли буде пляшка то етикетки однозначно будемо робити в стилі кіберпанк/наукової фантастики.)
Що чекати в 2022-му найбільше від проєкту Cord Brewery та на яку тару чи розлив даватимете акцент? ВР: Основна тара це буде одноразовий кег, як і в більшості.) Але в майбутньому будемо розливати і в пляшку. А очікувати від нас слід, я сподіваюся, багато смачного пива.)
ПЕРША КОЛАБОРАЦІЯ
Quantum TelePorter
ВР: Наше перше пиво – балтійський портер зварений у колаборації з Gentlemalt Brewery та Strange Toys. Чому саме цей стиль пива? Ми вирішили «витягнути на світло» незаслужено забутий портер на фоні популярності імперських статутів. Тому зварили добротного алкогольного (10%) балтійця, збродженого лагерними дріжджами, з додаванням чорносливу для додаткової глибини смаку.
Уявіть собі, ви розчиняєтесь у повітрі, щоб через кілька секунд опинитись за сотні тисяч світлових років на іншій планеті. У руках кухоль добротного пива “quantum telePORTER”, а довкола незвіданий всесвіт. Поки це тільки фантазія, яку втілюють герої у книжках. Проте міцний балтійський портер з дещицею чорносливу може перенести вас у галактику смачного пива вже зараз.
Перш за все вражає приємна та стійка пінна шапка. Не знаю чи бутилькування тестове було, але навіть, якщо так, то дуже хороший результат в цьому плані. Ароматика несе в собі приємні кавові нотки. У смаку відчутно топлений шоколад та нотки гіркої кавової стружки. В посмаку відкривається алкогольна база, хоча на заявлений % алкоголю сприймається легше. Дуже приємна насиченість та помірно питке. Потримавши трішки у кімнатній температурі, то трішки яскравіше почала проявлятись ароматика, а посмак насичувався вищим сприйняттям алкоголю.
Дуже цікаво, як на перший реліз, тому точно буду шукати наступні варки. Вдалого вам проєкту та хай реалізовується по всіх планах та з легкими темпами у ці не легкі часи. Будьмо! Залишаю вам посиалння на соціальні мережі:
Дякую моїм патронам котрі підтримують проєкт та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати патроном проєкту або підтримати проєкт добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Мікроремарка щодо тексту – це моя суб’єктивна думка та тільки мої враження від скуштованих продуктів чи напоїв. Текст несе за собою тільки інформативну та пізнавальну мету, яка базується на персональному досвіді та враженнях.
Я давно хотів зробити дегустацію рослинних фаршів українського виробництва. Це було питання часу, коли будуть з’являтись гідні конкуренти та цікаві експерименти. Познайомився з українською продукцією я з EatMe At, та писав про це в Booze#21 – Пивні посиденьки vol.3, якщо Вам буде цікаво почитати.
Наразі існує більше представників рослинного фаршу на нашому ринку, але в цьому тексті буде дегустація трьох виробників, а якщо Вам сподобається цей текст, то влаштую і дегустацію іншої продукції.
Отже, на сьогодні у нас будуть:
ПРОДУКЦІЯ ТА УПАКОВУВАННЯ
У дуже швидкому синтезі опишу упакування та продукції, яку обрав.
Meet Not Meat
Я обрав дегустаційний сет в який входило: 2 котлети, 1 сосиска з гороховим протеїном, 1 сосиска з горохово-картопляним протеїном. Хоча виглядало, ніби та що товстіша зроблена з того ж продукту, що і котлети, але це не проблема. Найбільше, що здивувало, це відсутність опису складу того, що входить до фаршу на пряму в упакуванні або на продукції. Склад я знайшов на сайті, але було б практично, якби ця інформація хоч якось була присутня в боксі чи додавалась навіть QR кодом.
Склад: Вода, текстурований соєво-пшеничний білок, гороховий протеїн, рафінована кокосова олія, ароматизатори натуральні з дріжджових екстрактів, стабілізатори (картопляний крохмаль, картопляне волокно, метилцелюлоза, мальтодекстрин, спеції (цибуля, перець, часник, коріандр), комплекс барвників (ферментований рис, барвник червоний буряковий, карамельний колер.
Тут я обрав 2 веганських бургери, які були герметично запаковані та доставлені в хорошому та якісному упакуванні, на якому можна прочитати всю корисну інформацію щодо зберігання продукту, склад тощо. Не можу не замітити мінімалістичний та приємний дизайн упакування, який файно виконує свій функціонал та гарно буде виглядати на полицях у маркетах чи магазинах. Хоча це не є найосновнішим фактором, але все одно це відіграє свою роль у враженні.
Харчова цінність(100г): Білки – 18 г/g Жири – 11 г/g з них насичені – 2 г/g Вуглеводи – 10 г/g з них цукри – < 1,0 г/g Сіль – 1,5 г/g Енергетична цінність – 870 кдж/210 ккал
Eat Me At
Вже знайомий брикетик, який обрав на сайті у вигляді 350 грамів рослинного фаршу. Наразі побачив, що трішки оновився дизайн фронтальної наліпки, а на задній вказана вся потрібна інформація, щодо харчової цінності, виробника, всіх даних котрі можуть бути корисні та потрібні, наприклад для людей, які можуть мати якісь алергії чи споживати продукт у специфічній кількості, тримаючись дієти тощо.
Продукція була розморожена для приготування та при отриманні не перебувала на Новій Пошті довше, ніж рекомендовано виробником, тому фактор перетримки при неналежній температурі можна віднести до мінімального впливу на смак продукції.
СТРУКТУРА ТА АРОМАТИКА
Для коректного порівняння, всі три продукції будуть приготовлені однаково та без зміни інгредієнтів.
За основу будемо брати котлети вагою приблизно 110 грамів. У всіх трьох продукціях повністю різна текстура та цікавий, апетитний запах. Хоча візуально ви самі можете відрізнити або звернути увагу, що одна з трьох котлет дуже відрізняється візуально, та поясню зараз чому.
Meet no meat
Дуже сильна в ароматиці та легка в обробці, хоча вже готова для бургера котлета. Ярко виражена бурякова ароматика.
Wanted vegan
Досить дивна та трішки важка для формування бургера структура. Але це питання практики, зліпити її було не важко, хоча вже було зрозуміло, що структура смакуватиме по іншому.
Eat Me At
Жирний та легкий в обробці фарш. Сильна та приємна ароматика. Колір з трьох найблідіший, але це наверстується після просмажування фаршу.
Для того, щоб не перебивати смак та мати більш витончені враження, то до бургера не будуть додаватися інгредієнти, які можуть покривати чи змінювати смак фаршу.
Хоча вже показуючи рецепт, я таки поставив по рекомендації два соуси, які можуть смачно пасувати до цього бургера. Це буде класична гірчиця та соус Jack Daniel’s Barbecue Glaze, Smokey Sweet. Це персональна рекомендація, якщо ви таки захочете спробувати приготувати такі бургери та додати трішки екстра смаку, який може потенційно доповнити враження від приготовленого бургера. У моєму тесті фаршу соусів немає.
ДЛЯ АКТИВНИХ НА DISCORD
Хто під’єднався до мого серверу в Discord, то міг читати про тему “якісні ножі” та знає, що я собі придбав сет недорогих ножів Vinzer та мав прозвітувати, щодо їх використання та комфорту.
Я не ЕКСПЕРТ на кухні та й до такого не прагну, але для того часу, який я проводжу експериментуючи з різним пейрингом до пива, то можу сказати, що по пропорції ціна-якість ці набори мені підходять. Набір Kioto виявився більш практичним ніж Vegan, бо в другому менш якісні ручки, хоча леза хороші. Для базового рівня приготування без фанатизму, їх достатньо вистачає для різного призначення. Експерти по цьому можуть кидатись в мене каменюками, але ще раз кажу, якби мова йшла про професійний рівень кухні, то була б інша продукція. Я не експерт, а просто люблю приготувати щось смачненьке до хорошого пива.
До процесу приготування підійде будь-яке пиво, яке вам буде смакувати та зробить цей процес ще приємнішим та веселим.
ПРИГОТУВАННЯ
У кожного фаршу є своя структура та час приготування. Для тестового результату я обрав середній час між 3 та 5 хвилин. До фаршу додавав зі спецій тільки сіль та чорний перець.
Meet no meat
Фарш на сковорідці дуже просто перевертати, не створював ніяких проблем та не було структурних проломів. Котлета була ціла та дуже ярко проявляла бурякову ароматику, яку вже очікую початково відчути в момент перйингу.
Wanted vegan
Ця котлета відчувалась в обробці дуже сухою та я спробував її смажити без екстра олії, але спробував таки додати трішки оливкової олії, бо бачив, що до смаку може бути надмірна сухість, рахуючи структуру фаршу. Тут я помилився, бо насиченість та структура відкрились добре, а олія у цьому випадку створила тільки хрустку скоринку.
Eat Me At
Структура та сильна ароматика вже проявляються з перших хвилин смаження фаршу. Найжирніша котлета з виразним та приємним запахом. Персонально для мене може навіть трішки зажирна у структурі котлета, але це і своєрідно надає ефект наближеності до тваринного м’яса.
Всі три котлети гарно просмажуються та не мають якихось екстра заміток щодо приготування та екстра нотаток. Фарш готовий до швидкого приготування після розмороження та не створює конфліктних ситуацій чи труднощів.
ПЕЙРИНГ
Тут я трішки погуглив та поскролив Untappd, щоб попередньо організувати собі щось цікавеньке до поєднання страви та напою. Тому паралельно було легко обрати цікаві позиції напоїв, при наявності такого ботл шопу, як The Dealer Bottle Shop. Замовляв я у Києві, хоча наразі вже й у Львові знову відкрився улюблений постачальник хорошого настрою.
Хороша та приємна APA-шка від Kyiv Local Brewery, яка приємно відкривається в ароматиці та виявляється дуже питкою без надмірної насиченості. Для такого бургера в плані інгредієнтів, думаю, що APA та IPA будуть хорошим та простим пейрингом, який не буде створювати надмірної конфліктності у смаку.
Щодо текстури м’яса, то мої очікування виправдані та у смаку домінує бурякова основа. Це не погано, а навпаки створює хороший та сильну смакову основу для цього фаршу. Хороша та помірна соковитість. Відсутня сухість та надмірна кількість спецій. Пиво доповнює приємно смак фаршу. Жирність сир безконфліктно омивається хорошою сухою хмільною базою, а 4.5% алкоголю робить пиво більш питким та легким у споживанні.
Kapisce актуально Top 3 по версії Untappd в Україні, та є тим пивом, яке добряче задовольнило фанатизм пивних ентузіастів від смузі релізів. Дуже хороше поєднання, хоча занадто конфліктне в плані смаку, та трішки покриває бургер. Тут я би може спробував додати солодкий соус Jack Daniel’s, щоб конфліктність мала якусь межу золотої середини.
Цей варіант фаршу буде мати іншу структуру, більш скупчень та менш м’яку базу. В цьому фарші також домінує буряковий смак, але не конфліктно з іншими інгредієнтами. Очікуваної надмірної сухості не відчутно. У поєднанні з Kapisce, я б сказав, що це найкраще доповнення у смаку в плані пейрингу. Ягоди та кислинка додають унікального поєднання волокна фаршу та солодкого і насиченого пива. Після такого можна було і завершати дегустацію, але треба скуштувати й останній бургер.
Доволі цікаве, та персонально для мене нове поєднання цього фаршу з сидром. Насичений та безконфліктний смак сидру, м’яко доповнює сильну ароматику та гарно омиває рецептори, доповнюючи яблучної терпкої основи до вражень. Трішки спойлерів. Сидр дуже сподобався та про нього вже готую окремий текст, який надіюсь дуже скоро буде на сайті.
Єдиний сидр у цьому пейрингу, що не робить його гіршим чи нижчим у якійсь персональній оцінці. Фарш я вже споживав та змін в структурі, смаку, я не відчуваю. Хороший насичений аромат та приємні волокна без надмірної жирності, яка омивається приємним та сухим яблучним сидром. Солодка база гарно дрейфує на межі з сухою кислинкою та помірною насиченістю. Хороший та легкий пейринг, який можна як на обід, так і на вечерю до столу.
ВИСНОВКИ
Усі три продукти мають дуже цікавий смак та будуть хорошим прикладом того, який може бути рослинний фарш, як продукція українського виробництва. Так, у когось вже сильно напрацьований результат та більше досвіду за плечима. Хтось інший тільки виходить на ринок та працює над усуненням таких проблем, як слабка комунікація, відсутність інформації чи експериментальні структурні рішення. В цій думці буде коректно зазначити, що вся продукція має хороший та високий рівень якості. Ніяких негативних наслідків після споживання не було, хоча у кожного реакція буде по своєму, тому уважно прочитайте опис інгредієнтів перед споживанням, якщо у вас є якісь алергічні протипоказання.
Якщо споживати продукт без булки, то ви собі приберете велику частину навантаження від трапези. Тому ця частина є важливою. Дуже багато хто віддає перевагу відсутності класичної булки та готує бургер на салатній або рисовій основі, що може по своєму відкрити смак та доповнити ваші враження.
У плані пейрингу з пивом, то це буде найбільш суб’єктивна сторона, як і взагалі може бути оцінка пивного продукту чи то сидру. Я маю тільки досвід, який ґрунтується роками та кількістю спожитого продукту, отриманої інформації від першоджерела та прочитаним книжкам. Кожен ставить по різному до вражень і я не маю розряду BJCP чи якоїсь іншої пивної кваліфікації, тому вважаю, що пиво чи будь-який інший продукт має перш за все приносити задоволення та доповнювати процес, ніж нести початкову ідею виставлення своєї експертності у тому чи іншому результаті дегустації чи пейрингу пива.
Я підтримую розвиток крафтової індустрії у різних напрямках. Для мене “Локальний Крафт” уже набирає більше важливості та розгортає нові сфери. Реалізація наплічників, ножів, сирів чи хлібна продукція, соуси чи хумуси. Дуже складно розвивати локально продукцію, коли на ринку є гідні конкуренти світового рівня, які коштую у три чи чотири рази дешевше. Хочеться все більше розповідати про локальну продукцію, та я точно про це буду писати чи то розповідати у своєму подкасті. Тут також трішки анонсу, якщо ви вже дочитали до цього моменту, то на днях вийде перший подкаст, в якому тематика локального крафту також буде підійматись.
Більше інформації про всі 3 проєкти можна знайти тут:
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проєкт та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проєкту або підтримати проєкт добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Спочатку трішки спогадів про своє минуле “beer-тендерство”.
Проходить Х годин роботи та вихідні закінчуються о 05:30 дома. Приволоктись та плюхнутись в ліжко з пустою пляшкою Orval й миттєво заснути. Проснутись від будильника на другу роботу і зрозуміти, що в пабі вихідні пройшли чудово, навіть, якщо сил взагалі не залишилось.
Для того, щоб відчути себе на своєму місці, мені прийшлось пройти багато рівнів з челенджами різних спектрів. Від банального розуміння стилістики пива до психологічного миттєвого рішення, яке повпливає на настрій відвідувача та потенційного нового стабільного клієнта. Якби мені хтось пояснив більшість цих речей і не прийшлось самому набиратись знань – було б набагато легше. І нервів менше та й успіхи були б грандіознішими.
Робота в пабі мені приносила тільки хороші спогади, хоча відбувалось там різне. Це робота, яку потрібно любити і тільки з душею можна отримувати неймовірних результатів. По бартендеру зразу видно, коли він виконує свою роботу залюбки, хоча всі ми люди (майже) і бувають дні “НІТ” та це також потрібно брати до уваги. Хоча є деякі критерії, які навіть злих бартендерів виставляють на позицію хороших профі. Особливо це стосується людей, котрі оперують в завжди “активних” локаціях і там перекур, це як довгоочікувана відпустка.
До чого ці всі слова та спогади. Та до того, що коли мені запропонували взяти участь в такому проєкті, як “заХалявна книжечка beer-тендервства”, то без роздумів я погодився, бо розумію, як це важливо. Мати трішки пояснення та відповіді на питання та часті зауваження. Я замітив, що в українській індустрії часто формація персоналу лімітується на якомусь шаблоні, який не дотягує по бажаному рівні. Це створює хибні враження від сервісу, бо той же бартендер може бути навіть дуже крутим у своїй справі, але йому базово не буде вистачати тих екстра розумінь, які з нього зроблять ще крутішого у своїй справі.
Деякі знання можуть здаватись базовими, а у деяких випадках навіть непотрібними, хоча ми ніколи не можемо знати, що станеться з нами і який челендж треба буде здолати. Тому ця “книжечка”, думаю вам точно буде у пригоді.
Працювати над нею було цікаво та приємно. Перш за все, тому що Лана пише крутезні тексти і читати її дуже цікаво. Якщо ви ще не читали її блог, то вам потрібно відвідати його та насолодитись цікавими історіями та локаціями, які вона відвідує. Ось посилання:https://lana-svitankova.blogspot.com/
У цій книжечці ви знайдете багато корисного – від таблички пивних дефектів до спростування пивних міфів. Від опису стилістики до володіння інформацією, яка вам може бути корисною. Почитайте – ось посилання на неї – посилання!
Над ілюстраціями для книжечки допомагала Вікторія Візор, за що їй неймовірно вдячний. За пізні правки та терпіння з моїм складним лексиконом у поясненні ідей та баченні того чи іншого візуального елементу. Тепер розумію, чому деякі люди дивно на мене дивляться, коли я щось пояснюю. Це не моя криво підголена борода, а мій незрозумілий говір )) Її роботи можете переглянути тут: Instagram, Behance.
Книжечка готова і вже доступна онлайн. Після останнього раунду виправлення та змін – вона вже тут. Чесно скажу, мені неймовірно приємно, що я зміг якось допомогти у реалізації цього проєкту. Зробити свій мікро внесок у покращення пивної культури – відкрити пляшку пива і з усмішкою взятись за нові проєкти!!
Є така ідея – надрукувати її по собівартості в найближчому майбутньому. Концепція її захалявності буде завжди незмінною, тому будемо шукати найкомфортніший та якісний варіант, який буде всім у насолоду. Красивий та приємний друк. Охочі зможуть приєднатись до друку, як тільки ми будемо мати якісь конкретні дані та інформацію. Вони то точно будуть #післясвят, тому наразі бажаю всім гарного настрою, смачного пива та приємного читання.
Якщо хтось пропустив, то ще раз посилання на книжечку:
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проект та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проекту або підтримати проект добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Мікроремарка щодо тексту – це моя суб’єктивна думка та тільки мої враження від закладу.
Коли я перший раз прийшов у цей заклад, то ніколи не думав, що буду писати про нього текст. Пиво смакувало дивно, по їжі позиції були дуже лімітовані та спасало це місце тільки хороша стратегічна локація. Але геолокація закладу не завжди допомагає у загальній картинці.
Забув з часом про цей заклад, десь до весни 2019-го, коли повідомили хорошу новину. За нього взялись, щоб реанімувати проєкт! Слідкувати за розвитком дуже цікаво, а саме основне, тим хто хоче бачити, то видно як важко дається такий процес. Це не взяти та відкрити повністю новий заклад. Інколи реанімація старих проєктів може тривати роками, бо попередні враження та статус може хронічно в’їстись.
Отже, давайте про оновлений заклад.
Локація
Drunken Duck знаходиться у дуже хорошому місці, приблизно 4-хв (а здається навіть менше) від Площі Ринок. Це буде пл. Коліївщини по вул. Братів Рогатинців.
Локація Drunken Duck
На цій площі можна знайти ще декілька інших закладів, ну як і всюди в центрі міста Львів – завжди буде якийсь сусід, який займається іншим типом ресторації або бізнесу. Добратись на таксі до закладу можна доїхавши до пам’ятника Королю Данилу Галицькому або до Музею-Арсенал. Ці дві точки є найближчими, з яких можна добратись до Drunken Duck. Але знаходячись в центрі міста, варіантів є безліч, тому вибирайте вам зручніший.
Від пам’ятника Королю Данилу Галицькому
Від Музей-Арсенал
ЗАКЛАД
Всередині заклад дуже затишний та створює приємну атмосферу. Не дуже великий в загальному простір. Посадка людей починається від підвіконня, яке згоджується ідеально для двох, до столиків на більші компанії на 6 і потенційно навіть ще більше людей (це вже треба питатись в офіціантів, чи є можливість змістити столики). Якщо віддаєте перевагу все-таки посидіти на одинці, барна стійка оперує добре в плані такого сценарію.
Як оновлена локація з кардинальною зміною до ставлення наливу та пляшки, новий напрям створив більше зацікавлення зі сторони біргіків та пивних ентузіастів. На кранах можна зазвичай зустріти актуальні новинки українського крафту, стабільний кран, відведений для початківців або фанатів “світлого” та 1 кран для сидру. 3 крани відведені до нітро наливу. Також можна замовити дегустаційну дошку, на 4 позиції по 150 мл. Заклад підтримує розвиток локального крафту, тому ви зможете скуштувати також цікаві позиції від локальних пивоварів. Попередньо перевірити актуальні позиції ви можете у свіженькому списку Untappd, який оновляється зі швидкістю блискавки.
Окрема розмова про пляшку та імпорт, які по персональному бажанню Павла (головного винуватця реінкарнації Drunken Duck), завжди добавляють нотку унікальності до вашого вечора. Якщо захотілось скуштувати чогось цікавенького та пошейрити його на компанію або ж продегустувати самому – в холодильнику можна буде знайти цікавеньку пивну позицію.
Літній майданчик дуже зручний і швидкий в обслуговуванні. Велика кількість столиків та можливість випити свіженького пива на свіжому повітрі – організовано з хорошим рівнем комфорту.
Заклад відкритий до цікавих подій, формативних зустрічей та персональних пивних шейрингів. При попередній домовленості та з широкою усмішкою можна зібратись та пошейрити цікаві новинки з того, що є у наявності в холодильнику, який досить часто оновляється.
КУХНЯ
Ця частина закладну значно змінилась. Старання, розвиток, допилювання нюансів – завжди добре виділяються, коли замовляєш ту чи іншу страву. Меню починається з базових та простих холодних закусок до пива та гарнірами, закінчуючи повноцінними першими стравами, соковитими бургерами, хорошими основними стравами, салатами, десертами.
Персонально не раз замовляв там страву до вечері або як закуску до пива. Завжди залишаються позитивні враження, а замітки беруться до уваги та удосконалюються. З їжею не всім угодиш по смаковому побажання, але Drunken Duck має дуже широкий спектр страв та створює позитивну картинку поєднання пива та їжі.
Тут я залишу опис власник, Павла, який краще опише рішення з картинами в закладі. Цитую
«Крафт- це і про мистецтво» – таку філософію переслідує DD, надаючи свій простір для молодих художників, котрі можуть скористатись стінами закладу, щоб вивісити свої роботи для широкого загалу. таким чином аудиторія пабу знайомиться з їхнім мистецтвом та навіть може їх підтримати, придбавши ті твори, які, за згодою митців, можна придбати. Звісно, DD не бере за це жодних комісій.»
Павло Заяць власник пабу Drunken Duck
ПЕРСОНАЛ ТА ЙОГО ФОРМАЦІЯ
Над цим закладом працюють люди, які реально люблять свою справу. Починаючи від Павла, який займається всім і є головою цього проєкту, закінчуючи кожною людинкою, яка докладає зусиль, щоб зробити це місце кращим, а гості Drunken Duck почували себе комфортно та знайшли свою нішу у проведенні там вільного часу. Команда називає себе Craft Farm.
Терпіння з випившими клієнтами (так, у всіх буває), розв’язання ситуаційних проблем, та навіть просто манера спілкування з клієнтами – це те, що початково потрібно мати в закладі, і тут воно є.
АДАПТАЦІЯ ДО КАРАНТИНУ
Перед початком глобальної проблеми, Drunken Duck активно почали розвивати сервіс доставки, який активно набирав оборотів серед ресторанів та гастро локацій. Це дало екстра поштовх та вже напрацьовані схеми, котрі дали можливість краще адаптуватись в момент початку заборон та введення карантинних обмежень.
Персонально для себе, я відкрив доставку після довготривалої паузи та ціную кожен момент старання, пророблення у покращенні та можливість замовити доставку у зручний для вас момент та локацію. Живу я далеко від центра міста, тому Drunken Duck завжди радує свіжим наливом, смачними бургерами та приємним сервісом. Я буду старатись підтримувати їх в момент карантину, замовляючи доставку при можливості. Це своєрідно і є сенсом хештегу #ПідтримуйЛокальнийКрафт
ВИСНОВОК
Drunken duck є закладом, за яким приємно спостерігати в момент, коли з’являється розвиток та позитивні зміни. Він є закладом, який приносить приклад, що зміни реальні а любити свою справу можна по справжньому, а не під плащем фейкової усмішки за чайові. Паралельно в цей же момент неприємно дивитись, як старання опускаються суб’єктивною думкою, котра старається видатись за об’єктивну. Сумно бачити, як люди не дивляться дальше свого келиха і хочуть “Але-кнути” при першій можливості.
Не існує ідеального закладу, всі роблять факапи. Бармен розбиває келих, а клієнт може піти незадоволеним. Але у випадку з Drunken Duck, я бачу більше позитивних спогадів, ніж негативних вражень. Бувши стабільним клієнтом до карантину, я часто виходив звідти вже перетнувши свій ліміт, хоча стараюсь “споживати помірно” (самоіронія випирає), і враження від мене, як клієнта не завжди могли залишатись у категорії “ідеальний гість”. Но коли тебе все одно зустрічають з усмішкою і пропонують декілька дегустаційних келихів, а потім з радістю максимально створюють тобі настрій на вечір – це дуже надихає повернутись до закладу. І це не тільки зі мною, це не так. Там кожен гість є важливим, і старання видно на обличчя. Активне меню в Untappd, повсякденне покращення кухні, активна формація персоналу як по сервісу, так і по знанню у пиві. Приємна локація, в яку хочеться повернутись.
Соціальні мережі закладу:
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проект та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проекту або підтримати проект добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Мікроремарка щодо тексту – в тексті є інтерв’ю, як діалог, а решта інформації – моя суб’єктивна думка та тільки мої враження. Також попередження, в тексті присутня ненормативна лексика!
Дідько, це контрактна пивоварня, з якою маю трішки історії. Перш за все, коли знайшов їх пиво на полицях ботл шопу, то зразу звернув увагу на якусь візуальну “родзинку”. Прозора етикетка, простий та прямий в комунікації дизайн. Це було круто, але саме пиво на той момент дуже подобалось. Був це рік десь так 2017-й, і я навіть приберіг собі пляшечку з етикеткою, як символ знайомства з цим цікавим проєктом.
Свої враження я залишу на трішки пізніше, а наразі Євгеній Біліченко розповість трішки більше про свій проєкт та його історію.
Перш за все дякую, що приділяєш час та можливість поспілкуватись. Для тих, хто ніколи не чув про тебе, представся, будь ласка.
Меня звати Євгеній і я створив проєкт «Дідько» бо мені подобається пиво. В момент заснування проєкт, якраз відбувалась велика хвиля українського крафту і розвиток домашнього пивоваріння, Varvar, Ципа і я тільки знайомився з ним (пивом). Дуже мало було броварень і на той момент, я був якраз у пошуках себе з минулої роботи дизайнера і мені сподобалось пиво і почав його вдома варити. Варив все більше і більше. Ну ідеологія у Дідька така, що він всіх посилає до Дідька, вони йдуть до Дідька і вони п’ють пиво (це пояснення вже культовій фразі у крафтовому середовищі – “А де Дідько?”). Весь наш маркетинг можна назвати подекуди визивним, інколи агресивним, але в загальному досить навіть харизматичним ну і куди без скандальності 🙂
В якому році ти почав варити своє перше пиво? У квітні 2020-го року ми відмічали 3 роки Дідьку. Актуально тоді три з половиною.
Ти кажеш “ми”. Ти не один в цьому проєкті? Хто ще є Дідьком? Кажу ми, бо маю на увазі себе, і самого Дідька і дружину і всіх хто мені допомагають, Іллю, Ігоря. Багато імен є, це і бармени також. Тобто Дідько, це не один там якийсь чорт. Це більше як стан душі, легенька дуристика, яку собі можуть дозволити люди “спілкуючись” з Дідьком.
Коли наприклад у нас на фестивалі випивають біля нашого стенду, ми можемо написати якийсь матюк і дарувати людям пиво. Або наприклад ці бокали наші “Крафт-Хуяфт”, тобто з Дідько люди можуть дозволити собі трішки вийти за рамки світосприйняття, або рамок моралі чи вихованості. З Дідьком ви можете бути самі собою. Дозволити собі трішки більше.
Візуально твій проєкт дуже сильно виділяється і запам’ятовується навіть тим, хто не крутиться у світі крафтового середовища. Ти казав, що колись займався дизайном, але зараз ти віддаєш більше часу своєму пиву. Хто займається для тебе дизайном етикеток.
Самою версткою та базовим дизайном етикеток і надалі займаюсь я. А ось історії та візуали на них займаються троє людей. Один зі світу татуювання та акварелі, мій кум. Інший в мене працює у сфері ігрового дизайну і третій розвиває якийсь свій напрям мистецтва. А точніше це: Андрій Sid Чуєв, Володимир Луценко, Єгор Ключник.
Коли ти запускав проєкт Дідько, що було у фундаменті? Новий стиль життя більше як хобі? Чи може якийсь бізнесового характеру розвиток? Яке бачення Дідька було з самого початку?
Це не бізнес. І навіть зараз це не бізнес, а більше хобі, але краще всього працюєш коли тобі ця праця реально подобається. Ось зараз я активно над цим працюю, бо мені це подобається. Збіглось взагалі все так, що я збирав пивні пробки і був такий відрізок часу, коли я пив багато різного пива. В той момент Goodwine та Сільпо якраз почали імпортувати різні цікаві імпортні позиції. Звісно вони дорого коштували, і тоді до мене прийшло питання – “А чому я не можу зварити таке?”. Ну я спробував варити пиво і мені сподобалось. Як у більшості, все починалось з домашньої каструлі та потім контейнер все збільшувався і збільшувався.
На цей момент, ти не маєш свої потужностей і вариш пиво, як контрактна пивоварня, хоча по тому, яка у тебе йде стабільність та жвавість по релізах – і не скажеш, що контрактна пивоварня так швидко все організовує. Чи не задумувався про свої потужності? Чи навпаки, контрактні варки допомагають уникнути екстра витрат по часу та фінансових, та мотивують більше подорожувати та не завжди бути на одному місці? Більше організовувати різних колаборацій з іншими пивоварнями? У вас неймовірно велика кількість колабораційних варок. Якщо чесно, то нам би дуже хотілось мати власну пивоварню, хоча це відкриває більше проблем і більше часу буде вона забирати, але з такою можливістю я буду мати краще прогнозування з продуктом. Якраз один з мінусів контрактних пивоварень, це дистанція. Пиво наприклад вариться в Івано-Франківську чи у Львові, у різних містах, і їздити весь час на місця варки та контролювати всі процеси є важливим фактором. Неймовірно важливі смаково-ароматичні проби, і це забирає дуже багато часу і є величезним мінусом. Не будується пивоварня, перш за все тому, що не дуже можемо знайти інвестора. Просто ми, мабуть, такі “стрьомні”, що з нами ніхто не хоче мати нічого спільного. Але думаю, що колись це питання все-таки буде вирішено.
Думаєш, люди так сильно бояться вашої прямоти та стабільної експериментальної бази у плані релізів? Так. Ми можемо трішки дозволити собі вийти за рамки у своєму пиві. Покласти туди якусь фігню, яку інші пивоварні не захочуть класти, бо може щось невдало вийти. Насправді є дуже багато українських броварень мають своїх експериментаторів, ми точно не єдині та не найкращі у цьому плані. Українське пивоваріння дуже гарно себе показало в цьому плані, особливо у 2019-му році. Але навіть на цьому розмаїтті нових стилів та смаків, ми завжди стараємось бути на рівні та знаходити щось нове й дивувати цікавими релізами.
В момент вашого росту та розвитку, персонально для мене, неймовірно відмітився результат однієї вашої досить відомої колаборації з Browar Rockmill, результатом якої стало ваше пиво FRIEND or FOE? А ти хіба не пробував нашу колаборацію з Білоруською броварнею Jungle Brewery та Volta Brewery? Badboys Business, хоча і було зварено рік тому, але воно і надалі займає ТОП-5 найкращих пивних позицій по Untappd в Білорусі. І це прям будииищщщщ! Взагалі у нас було багато крутих колаборацій, але з поляками це було якось навіть трішки дивно, бо такого пива я сам ніколи не пив, але дуже хотілось. Пивовару з Browar Rockmill я сказав, що це має бути “тільки максимальний хардкор. Все, що ти боявся до цього у пивоварінні – робімо зараз.” .
Коли стараєшся робити різне та цікаве пиво, точно будеш мати у своєму списку серію факапів та невдалих моментів. Що часто відмічається під час таких процесів? Більшість факапів стається із логістикою та доставленням, наприклад у пересиланні кег в одноразових коробках. Коли я їх клею, то клею на совість і кеги не випадають. А ось коли приїжджає пиво з іншого міста і клеять коробки інші люди, то буває, що кеги просто випадають і вибухають потім, що не є приємним. Ну це більше не факап, але якесь таке. Коротко кажучи – щось не то! 🙂 Мабуть, проблема у відповідальності за такі речі.
Дзеркально до попереднього питання. Що позитивного найбільше згадується з варок чи процесів під час колаборацій? На кожній варці щось позитивне та цікаве відбувається, зазвичай після того як я вже поїхав. Ось наприклад коли ми варили колаб з Hoppy Hog, то у нас була курага і ми намагались подрібнити її та зробити з неї пюре, щоб додати до пива. Відварювали її, відпарювали, дрібнили блендером спеціальним. Пробували багато різного всього, а допомогла нам звичайна механічна м’ясорубка.
Крутиш і крутиш, але потім все одно вона забила охолоджувач) А ще коли варили з Odd Brew, варили пиво у два затори та це було на стільки довго, що варка тривала десь 14 годин. Була неймовірно довга, але крута та позитивна варка. Коли варили колаб з Kyiv Local Brewery, то насипали мішок лактози на стіл і фоткались як наркобарони.
Чого на твою думку, актуально не вистачає під час розвитку крафтової культури? Комунікації, крафтового середовища чи продукту? Якби тобі дали важіль і ти б міг змінити найпершою чергою, і це змогло змінити у кращу сторону. Все у нас насправді нормально розвивається, але є лише одна велика проблема, це відсутня формація людей, щодо продукту. Тобто практично у нас це досить новий продукт і дуже важлива частина людей яка пропонує цей продукт, а це персонал закладів, не мають хорошої підготовки в цьому плані. Самі ж споживачі не знають і не хочуть розбиратись. Тому людей прям потрібно змушувати скуштувати, щоб вони відкрили очі та більше зацікавились, тому відсутність бажання пізнавання цікаво дуже сильно впливає на розвиток. Ось наприклад, ніколи не їв устриць і перші враження коли пробуєш, то вони “Гидотні, слизькі та просто фе фе фе”, але ось потім я краще скуштував і мені більше пояснили про цей продукт і тепер хочеться прям кожного сніданку їсти устриці. Як приклад того, що навіть на перший погляд гидотний та незвичний продукт може бути цікавим. І це проблема, формація як персоналу так і споживача. Людям не хочуть розказувати, і люди самі не хочуть знати та не хочуть вивчати.
На такому рівні, щоб знайомити на хорошому рівні з крафтовим пивом, то закладів дуже мало на місто, і частково це Сільпо та Goodwine. Сільпо хоч якось просуває, а Goodwine більше імпортує. І це досить навіть не погано, хоча у нас велика кількість ресторанних мереж і роздрібних локацій, потенційних місць, де можна знайомити людей з крафтовим пивом, але вони не хочуть якось до цього під’єднатися, бо не бачать для себе в цьому якийсь сенс, чи, мабуть, не бачать якогось майбутнього з цим продуктом.
Дуже надіюсь, що це буде змінюватись. Хоч і повільно, але люди все більше зацікавлені. А ось в плані якихось нових напрямків, в яких може розвиватись Дідько, чи планувалось до наступного сезону щось? Спробувати зварити нові стилі? Ну ось наприклад я ніколи не варив гозе та такого роду кисляки. А точніше я не варив кисляки 3 роки, бо я не знав який я хочу, щоб він у мене вийшов. Є ще дуже багато різних стилів яких я не варив, я хочу їх зварити, але ще не дійшов до того, щоб побачити та зварити їх класно. Ну і з новинок, ми Swamp 2 ще раз зварили. Скоріш за все буде Берлінер на гранатовому соку.
Досить недавно відкрився ваш онлайн сайт, розкажи трішки про нього. Ну відкриття сайту, це було питання часу, особливо під час такого періоду. В момент, коли багато закладів, та різних розгалужень було закрито, то треба було знайти якусь альтернативу та доступність до пива. Ну і також унікальний досвід на пряму від пивоварні до споживача. Це було своєрідне розвантаження онлайн замовлень та їх хаосу, тому стараємось налагодити цей ресурс. Сайт дуже простий. У нього мінімально функціоналу та опцій. Замовити можна 12 пляшок, а точніше ящик (це зручніше по логістиці). Комусь це може здаватись багато, але ми завжди можемо дати посилання на найближчі біршопи чи просто інші заклади, де можна придбати продукт.
Дідько є завжди яскравим та колоритним проєктом. Завжди очікується цікавий візуальний спосіб подачі продукту, та нових в плані смаковому. Але і спойлери, це завжди цікаво. Ну що, є якісь ексклюзиви? Ми зварили колабу з Volta Brewery….. та даааам. Упродовж всього періоду, коли ми вирішували робити колаборацію, то рецепт мінявся не один раз. І навіть стиль (правда дивно?). Фрукти які використовуємо, повний…..як так сказати…. “весело?!”…. …. Весело-превесело, у результаті ми зварили imperial triple, quad…. точно не знаю як визначити підстиль, але це Fruit Beer на 14% алкоголю, який було зварено на в’яленому манго.
Навіть так? В’ялене манго? ТАК! Це таке, трішки-дуже Дідько. Ми взяли Volta і трішки додали Дідька. У висновку зварили такий імперський, дуже насичений, тягучий (по кольору), хейзі……ЖЕСТЬ!
І цей реліз ми зможемо скуштувати вже коли? Дуже скоро. Анонс релізу буде як завжди в соціальних мережах.
Неймовірно вдячний за цей екстравагантний вклад у розвиток культури крафтового пива. Стараюсь завжди куштувати свіжі релізи. Чемно витримував ті пляшки, котрі були на ейджингу, але, як то кажуть – всьому свій час. Окрім цього всього, вдячний за цей вклад, шарм, у культуру пивоваріння в Україні, бо аналогів вам – немає. Дуже дякую )))
Персональні враження
Я не можу сказати, що маю якусь українську пивоварню, яка для мене буде унікальною та займати місце фаворита. Це чомусь нереально обрати таку позицію, бо у всіх різне бачення до свого продукту, а той чи інший спосіб подачі та фінальний результат пива – відкривають великий світ для споживача. Комусь тільки кисляки, а комусь хороші стаути. Персонально для мене релізи від Дідько завжди цікаві. Мабуть, перш за все тому, що експерименти підкріплюється цікавою візуалізацією, хорошим промо та дуже прямими концептами в плані етикеток. Зазвичай це працює, а коли очікування оправдовуються неймовірними враженнями, то це завжди приємно.
В Україні Дідько варився у таких містах: Київ, Львів, Дніпро, Івано-Франківськ.
В момент коли всі повинні були перебувати дома, та максимально лімітувати вилазки та зустрічі в компаніях – Дідько заснував дуже крутий проєкт. Біргікель Online Pub – це була можливість замовити ящик пива, у деякому випадку унікальних варок, в іншому пред-релізів від українських пивоварень, цей ящик продегустувати онлайн при участі пивоварів, пиво котрих було в тому боксі. Провелось 5 Online Pub зустрічей і 5 цікавих боксів, які наробили багато шуму, створили трішки навіть хайпу та запам’ятались як унікальний досвід, в момент складного періоду.
Найбільше сподобалось, як такий проєкт зміг об’єднати дуже багато пивоварень з України, а в деяких боксах навіть закордонних, і це підкреслило, що крафтове середовище існує, і йому є куди розвиватись, а такі проєкт об’єднують.
Дідько варить багато цікавого пива, і за кількістю різних стилів, я навіть не знаю скільки було зварено різних сортів. Вважаю, що такого роду проекти потребуються у підтримці та увазі, як і любий інший цікавий пивний проект.
У мене ця пивоварня викликає своєрідні асоціації з такими персонажами, як від Flea у світі бас-гітаристів та Марв у світі Sin City.
Бажаю розвитку, натхнення у нових варках, більше можливості зварити щось цікаве з іноземними пивоварнями, а саме основне, це надалі так любити свою справу.
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проект та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проекту або підтримати проект добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Мікроремарка щодо тексту – це моя суб’єктивна думка та тільки мої враження Секція зі спілкуванням відмічена окремо і візуально відрізняється.
Коли я бачу щось візуально красиве, то моя увага дуже сильно спрямовується в ту сторону. Починаю приділяти увагу деталям, роздивлятись нюансам та вдаватися в глибину концепції. Soroka Cider один з тих випадків, коли тільки дізнавшись про існування проекту, то при можливості та доступності я замовив собі 3 пляшки на дегустацію. Так, трішки слоупок я, бо почався проект не вчора, але основне враження, а не коли вони були.
В соціальних мережах я дізнався про контакти, як замовити через сайт і вже наступного дня у мене в руках була коробочка з 3-ма з 6 актуальних сортів.
СПІЛКУВАННЯ
Мені пощастило поспілкуватись з Романом Шупером, співзасновником Soroka Cider.
Привіт Романе. Перш за все дякую вам за час та можливість поспілкуватись.
Дуже мінімалістичний дизайн, який гарно передає акцент вашого продукту, який спрямовується як і на гарну подачу так і на контакт з продуктом, а не з різнобарвною етикеткою. Видно зразу гарний колір сидру. Хто працював над дизайном і чому сорока?
Ми з дружиною маємо невеликий клаптик землі на хуторі Сорочі Лози, що поблизу Рави Руської. Яблуневий сад, з якого ми беремо сировину, за 3 км від цього хутора. В майбутньому, сподіваємося, виробництво теж переїде зі Львова туди. Тому назва напрошувалася сама. Над ідеями дизайну працювали ми (я за освітою художник) з дружиною, а реалізовувала знайома дизайнерка Анастасія Рудик.
Чому таке рішення щодо формату пляшки і які ще варіанти розглядались?
Формат пляшки обирався насправді дуже просто. Розлив сидру в шампанські пляшки об’ємом 750 мл — це традиція в Іспанії та Франції. В Новому Світі та Британії експериментують з розливом в пивну 0.5 і 0.33 тару і навіть PET (sic!). Була ідея, ще коркувати шампанським корком, але потім з технічних причин прийшлось відмовитися від цієї ідеї і зупинитися на 29мм crowned корку.
У вас зазначено, щодо осаду в пляшці та температурі споживання продукту. Можете трішки детальніше описати ці важливі зауваження.
Температура споживання важлива для будь-якого напою. Від чаю до вина. А з осадом все просто, ми використовуємо карбонізацію уже в пляшці, як в технології класичних ігристих вин, але пропускаємо два важливі процеси дегоржаж і ремюаж, які покликані, власне, позбутися дріжджового осаду в пляшці. Сам цей осад, як на мене, псує смак (є люди які навпаки обожнюють цей легкий гіркуватий присмак дріжджів) тому ми радимо максимально уникати потрапляння його у келих.
Це вже не перший такого роду креативний проект в плані візуалізації та підходу до тендітності продукту, так? Тоді розкажіть тут про ваш зв’язок із Dodo Socks.
Наш зв’язок з Dodo Socksдоволі простий. Ми з дружиною є 2 з 3-ох співзасновників Dodo Socks. Дружина активно допомагає мені в усіх процесах Soroka Cider.
Сидроварня, сидроробня, сидрерія?!?)) На ринку існує багато різного роду виробництва, чому саме робота з яблуками вас дуже зацікавила?
Всі ми знаємо, що в Україні активно відроджується виноробство, хоч і клімат у нас для цього підходить на дуже невеликих за площею ділянках країни. Горілка — це зрозуміло. Ось яблук у нас просто море, а сидрової традиції якось так і не склалося. Ми вирішили це виправити, адже масмаркетний сидр, якщо його можна так назвати, що випускається здебільшого пивними гігантами, на жаль, має тільки одне спільне з класичним сидром — десь там на самому початку були яблука. Далі процеси круто розходяться. Наш сидр має довгий шлях від соку прямого віджиму до готового продукту, і за технологією ближчий до вина ніж пива. Великі виробники використовують короткий цикл виробництва, який характерний для пива, і починається він з яблучного концентрату 🙂
Які складні процеси на вашому шляху з’являлись часто та з чим приходилось активно боротись.
Найскладніше у сидроробстві, як і будь-якому продукті, пов’язаному з бродінням, будь то вино чи пиво — це одвічна боротьба з патогенною флорою, простіше кажучи, поганими мікроорганізмами. Адже у вас в ЦКТ цілий мікросвіт 🙂 Чесно признаюся, нам прийшлось вилити 200 літрів сидру в каналізацію через зараження.
У вас наразі є 6 сортів продукції, розкажіть, будь ласка, у синтезі про ці 6 позицій і чому вони якраз і є початковими у виробництві.
Насправді у нас лише 3 сидри, просто кожен має два варіанти солодкості. Оскільки ми лише вчимося, то кожен з них це свого роду експеримент — з купажем сортів яблук, дріжджами, технологічними нюансами і т.д.. Ми не хотіли зразу лізти в додатки, присмачування і таке інше, а добитися просто хорошого сидру за класичним рецептом.
Чи надихались ви якимись цікавими світовими брендами, і як відбувався процес формування Вас, як сидровара?
Ми надихалися мандрівками по Бретані та Нормандії, одними з найбільш відомих регіонів виготовлення сидрів у світі.
Ви перфекціоніст чи любитель експериментів? Чи можна буде відчути нотки того чи іншого характеру у вашому напої?
Ми любимо доводити експерименти до перфекції. В наступному сезоні у нас точно з’являться один або два сидри з додаванням чого цікавого. Звісно на етапі бродіння, а не у вигляді есенції 🙂
Які у вас плани, щодо подальшого виробництва і що наразі очікувати цікавого?
Як я уже казав, в планах реставрувати кам’яну селянську хату, якій уже 100+ років на хуторі Сорочі Лози під виробництво сидру і перенести це все зі Львова ближче до природи. Також, не сидром єдиним, і ближче до Нового Року спробуємо запропонувати ще один цікавий продукт зі світу бродіння.
Фудпейрінг, як практика досить суб’єктивна, все одно має свої канони та загальні бачення. Чи можете ви порадити якусь страву до вашого сидру ?
Страву не страву, але однозначно найкраще підходять сири.
Під кінець, цікаво дізнатись, чи може бути сидр експериментальним додатком до коктейлів і чи можете ви взагалі порекомендувати з чим було б цікаво спробувати його, як змішаний продукт.
Я не цікавився коктейлями з сидру, тому, що, в принципі, не фанатію від коктейлів, але думаю їх є безліч 🙂
Що можу точно зазначити, пляшка неймовірно естетично приємна. Хочеться тримати її завжди в руках, а форма просто чудесно буде пасувати на столі до красивої вечері та гарно пасувати до інстаграмного середовища. Але перейдемо краще до смакових вражень та дегустації.
Вирішив взяти 3 позиції на дегустацію. Green dry, Rosè sweet, Gold semi-sweet. На сайті можна замовити дегустаційний сет з 6 пляшок, але я обрав 3, які порадив Роман для мікро дегустації.
Green Dry Помірна і дуже легка ароматика. Мінімальна початкова терпкість та сухість на язику і приємна кислинка. Спіле зелене яблуко без кісточки. Сухість з келихом відкривається більше та розкривається загальна картина. З настоюванням та зміною температури, дуже яскраво виражається приємна кислинка від яблука.
Gold semi-sweet В ароматиці витончені свіжі яблука. Після ковтка відкривається приємна солодинка, яка досить швидко пропадає і покривається на пів сухим присмаком. Легкість та чудесний баланс між солодким та кисловатим. Просто чудесно. Мій фаворит. Зі зміною температури втрачається трішки сухість, але як і радять – бажано споживати холодним, при температурі у 10°C.
Rosè sweet В ароматиці трішки чути яблук, не сильно. При ковтку приємно виділяється кислинка, яка покривається гіркотою. При повторному ковтку все-таки гіркота домінує у балансі, і це робить з нього цікавий фінальний результат. Ця позиція персонально найменше мені сподобалась, хоча конфліктності чи інших негативних вражень не було. Таку позицію я б точно брав до варіанту з коктейлем.
Після дегустації я пожалів, що замовив тільки 3 з 6 пляшок. Сидр неймовірно смачний, але основне, що не бувши супер фанатом такого напою, у мене з’явилось бажання більше відкрити для себе цей ринок, виготовлення самого напою та пізнати деталі та нюанси, які зможуть краще формувати поєднання смаку та розуміння того чи іншого процесу. Це дуже цікаво.
Щодо інформативності, то на сторінці Instagram Soroka Cider – можна знайти красиві фотографії з цікавими описами та деталями процесу. Лаконічне поєднання тексту та картинки.
Цей сидр варто скуштувати, перш за все за його приємний та цікавий смак. Відчутно, що вкладено дуже багато роботи та продукт подається сильним пунктом якості та чистоти. Це дуже гарно і відкривається в тому, як помічають нюанси в комунікації, щодо температури споживання та консервація напою. Цей сидр можна гарно взяти з собою у сумку-термос на природу чи просто організувати аперитив на балконі (як я люблю). Можна спробувати змішати з іншими напоями, але точно можу сказати, що всю витонченість краще дегустувати з чистим продуктом. Обов’язково спробую як фудпейрінг до якихось цікавих, але легких у приготуванні страв. Але саме основне у цьому всьому, що це локальний продукт, який робиться з бажанням донести гарний фінальний результат і я неймовірно підтримую такого роду проекти і надіюсь, що Soroka Cider буде розвивати свою лінійку та радувати споживачів якісного продукту – смачним крафтовим сидром. #ПідтримуйЛокальнийКрафт
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проект та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проекту або підтримати проект добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
Мікро-ремарка щодо тексту – це моя суб’єктивна думка та враження, з посиланнями на цитати у соціальних мережах, даних з телеграм каналу тих, хто брав участьвBeer_Geek_Ale.
Beer_Geek_Ale – проект котрий виконується на базі збору коштів (crowdfunding) , який став наслідком ідеї того, щоб зібрати зацікавлених осіб з пивної культури та зварити цікаве пиво спільними зусиллями.
Ідеологія та база проекту, у початковому пості засновника проекту:
“Нещодавно з’явилася ідея, що можна зварити пиво, як для себе))) І тоді я дізнався, що є ті, хто теж готовий взяти участь у варінні пива (Біргіки). Але для цього треба зібрати 100 людей. І тоді все пиво буде розлито тільки в банки і віддано біргікам, без продажів в барах.
Учасники беруть участь у виборі стилю. Але це буде щось або міцне, або зі свіжим хмелем, або з дорогими ягодами / фруктами. І в перший раз це буде точно не базовий Hoppy Lager або American IPA.
Щоб вийшло відмінно, ми домовилися зварити пиво на Rebrew. З рецептом вони і допоможуть.
Всі ми знаємо, що якісні інгредієнти коштують дорого, і щоб зварити щось дійсно варте уваги, а так само в разі попереднього продажу всього пива, без витрат на збереження і логістику між складами, ми вивели оптимальну цифру в 1000 грн. За ці кошти кожен отримає 24 банки ексклюзивного пива з унікальним дизайном, адже на етикетці будуть нікнейми з Untappd всіх учасників біргіків.
Надалі можна буде розвивати цей проект, варити з іншими пивоварами, а так само залучати представників іноземних пивоварень для колаборацій.“
100 інвесторів
Назбиралось цих 100 людей навіть дуже швидко (у фінальному результаті їх було 104). Тому процес із запуском проекту був навіть дуже оперативним. У формі, яку треба було заповняти щоб прийняти участь, вже було вказано базові побажання щодо бачення майбутньої варки та стилістику пива, тому було обрано охмелений варіант пивної позиції. Всіх учасників поступово зібрали в Телеграм групі по запрошенні і відбулось перше голосування.
З’явився 3й варіант, якого не було серед лідерів – Double NEIPA with Cryo Hops and Fruits. Тому було прийнято рішення знову проголосувати щоб було обрано з 2х (!) фаворитів попереднього голосування та з правильним підбором стилістики. Мабуть частина непорозуміння в комунікації відбулась, але це не створило ніякого зайвого конфлікту.
У фінальному третьому голосування перемогла позиція Sour Double NEIPA. Цей варіант і стане фінальним пивним продуктом в плані рішення щодо варки.
Назва пива
Від загальної ідеї того, що ми не будемо знати пивний фінальний результат, було обіграно фразу “Кіт в мішку” і з тим, що пиво буде розливатись в пивну банку, то назвою стало “Cat in can”. Голосування щодо цього не було, але як видно по реакції більшості фаундерів (інвесторів), то така назва підходила.
Варка пива
Варилось пиво на броварні Rebrew, за що їм велика подяка за участь в такому проекті. Вони погодились взяти на себе цікавий процес створення рецепту та більшої частини відповідальності по якості продукту (про розлив буде трішки пізніше).
Так склалось, що в момент започаткування ідеології та зібрання зацікавлених у цьому проекту, почався карантин, який потім все таки переріс в пандемію. І це створило дискомфорт та трішки проблематики у подальших кроках розвитку проекту. Але дякуючи можливостям Rebrew та старанням Олександра все таки зварили пиво, Beer Geek Ale було зварено і за цим можна було спостерігати в онлайн стрімі, який ви можете переглянути нижче. Стрім розбито на 3 частини, і Олександр був там присутній та на пряму брав участь у варці першого пива Beer_Geek_Ale.
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частково цей стрім був можливістю напряму поспостерігати за процесами, і такий варіант можна було отримати як варіант прийняття участі за додаткову оплату, а точніше побувати напряму на пивоварні. Але через карантин на жаль організувати такий захід було складно, перш за все для безпеки самих відвідувачів та пивоварів. Хоча пивоварня оснащена всіма мірами контролю гігієни (це було показано в стрімі) – рішення дивитись все онлайн було набагато оптимальнішим та безпечнішим.
(Якби все так просто відбувалось як на 4х анімованих картинках, то пиво б варив кожен. Само собою, що це не просто – багато процесів, витрат та знання потрібно, щоб зварити добре пиво!)
Пиво було зварено та залишилось на період свого дозрівання до задовільного результату.
Дизайн етикетки та лого
Щодо цих процесів було найменше інтерактиву. По крайній мірі з етикеткою, в момент як логотип залишається рішенням та баченням засновника проекту. Логотип виглядає функціональним та цікавим.
Етикетка була розділена на 2 частини. Перша частина – ілюстрація від митця Олександра Гребенюка, у соціальних мережах його можна знайти під нікнеймом graph0man. Більше його робіт можна знайти на ось цих платформах: Instagram, Behance.
Ось так виглядає ілюстрація для етикетки першого пива від Beer Geek Ale. Це перша частина етикетки. Неймовірно сподобалась ілюстрація та робота над цим міфічним створінням із 6 лапками. Такий собі супергерой хміле-хвіст )
Друга частина етикетки вміщала на собі всі 104 нікнейма біргіків з Untappd, технічні дані пива та вся офіційна інформація, котра має бути вказана на пивній банці. Її розробляли Barmaleys.
Розлив пива було заплановано на 5 червня і цей розлив відбувався на броварні Rebrew. Подія була відкрита для інвесторів проекту і досить оперативно все організувалось. На жаль не всі змогли побувати на такій події, і думаю, що якби не карантин то подія була б трішки масштабніша. Ті хто змогли побувати на місці та прийняти участь – скуштували свіжого налитого пива, яке було зварено для проекту Beer Geek Ale та разом провести час в досить жарку погоду.
Пиво було розфасовано 9 червня та 10 червня відправлено інвесторам першої варки. Була затримка доставки коробок, в які мало пакуватись все пиво. 11 червня перші інвестори поза містом Київ почали отримувати свої бокси з баночками.
Про пивний результат. Beer_Geek_Ale – Cat in Can – Sour Double NEIPA. IBU 0, ABV 7,6% Неймовірно насичена та цікава ароматика, з початковами нотками цитрусових та ярким хмільним запахом. В базі дріжджі відчутно дуже далеко що не можна сказати про гіркоту. Гіркота насичена та добре відкриває алкогольність фінального результату. Але це взагалі не робить з нього пиво на 7,6%. Воно дуже питке та взагалі не дре горло, як то кажуть – без хопбьорну. Після першої банки я зразу взявся за другу. Воно неймовірно питке і охолодженим просто дуже смакує.
А ще мав бути значок, який йшов за екстра оплату до замовлення, але із-за карантину його реліз трішки затримується.
UPD: Значок на місці. Трішки маленький, очікував більший, але все одно файний, буде як гарний спогад.
Отже давайте в синтезі постараюсь викласти. Від початку я підтримую цей проект як ідею, перш за все, бо це цікаво та оригінально в плані зібрати фанатів та ентузіастів культури крафтового пива та організувати разом такий двіж. Хай буде просто та лаконічно, тому розіб’ю на плюси (+) та мінуси (-) досвіду з проектом, як той, хто спостерігав за ним та приймав участь:
+ Плюси проекту
Проект по суті є унікальним в нашому середовищі, і має хороший потенціал для його розвитку з величезною кількістю можливостей.
Це довело, що ентузіасти можуть постаратись та організуватись, щоб зварити цікаве пиво.
Результат такої ініціативи показує, що в майбутньому 100 людей можуть перерости в 200 і це може розвиватись по різному.
Унікальне пиво, яке більше варитись (я сподіваюсь) не буде, і після того як останню банку буде випито, то від нього залишатимуться позитивні спогади.
Можливість трішки більше об’єднати ентузіастів з цілої України навколо одного проекту. Я б дуже хотів, щоб крафт не розділявся стереотипно між областями в Україні і ми всі були однією великою спілкою любителів пінного (Лана привіт) смачного та цікавого пива.
У цьому проекті є багато потенціалу в плані різнобарвності та можливостей. Від того, щоб зварити просте але у своєму стилі майже ідеальне пиво до унікальних варок з нетиповими та цікавими інгредієнтами чи стилем.
Окремо проект має чудовий потенціал в плані різнобарвності та варіативності. Від того, щоб зварити просте але у своєму стилі майже ідеальне пиво до унікальних варок з нетиповими інгредієнтами чи стилем.
Це була тільки перша варка, і з цього досвіду всі хто брали участь і будуть продовжувати брати – мають неймовірний досвід та будуть використовувати його в наступній, 2й варці пива.
Можливість реалізувати крутезного рівню колаборації з крафтовими пивоварнями, ілюстраторами, художниками, дизайнерами, пивними ентузіастами. Ідея на 100+, але складна.
Підтримка локального крафту. Так співпало, що це відбулось під час карантину, і сподіваюсь, що це не створило екстра проблем для всіх сторін, а навпаки –може і принесло трішки позитивного у вигляді колаборації.
– Мінуси проекту
Як зрозуміло з назви першого пива – це “Кіт у мішку”. Хоча ніхто і не сумнівався у якості пива від Rebrew, це реально починається як експеримент і могло розвинутись не знаючи як. Це був ризик, але на нього всі йшли у тверезому розумінні (я на це надіюсь).
Комунікація. Хоча я розумію, що по суті з базового старту Саша багато чим займався сам і він фізично міг не встигати все робити так, щоб було прям прикладом, але збір коштів має трішки інший формат комунікації зі своїми інвесторами та потребується у більш детальному розписі та спілкуванні щодо розвитку того чи іншого процесу. Цей пункт затягує із собою дуже багато “Але”. Починаючи з процесів, котрі б потенційно могли вийти на голосування, закінчуючи трішки більшим обгортанням комунікації у вигляді розсилок, тощо. Думаю цей пункт не є одним з найважливіших, і він буде прийнятий до уваги.
Прозорість витрат на всі пункти реалізації пива. Я розумію, що не все легко прорахувати, але це можливо. Тому Олександр потребується у своєрідному супортері, який буде йому допомагати з комунікацією в цьому плані. Для когось це може здаватись непотрібним, а ось іншим реально цікаво дізнатись такі нюанси.
Я бажаю Олександру і всім хто брав та буде брати участь – витягнути з цього етапу максимально позитивного досвіду та зробити наступного разу краще. А на третій раз взагалі так, щоб про нас не тільки в Україні почули.
Чи буду я підписуватись на другу варку? Хммм. Мабуть так (якщо не закинуть в блекліст після відгуку:), тому що мені зрозуміло як відбулось цього разу, і це було на рівні. Цікаво буде подивитись як буде зварено на інших потужностях, інший стиль і взагалі побачити розвиток цієї унікальної ініціативи.
Домашні улюбленці з Beer_Geek_Ale
Cat in Can – так називається перше пиво зварене для Beer_Geek_Ale, і деякі інвестори першої варки поділились світлинами своїх чудесних улюбленців з цими красивими баночками. (І не тільки домашні пухнастики цікавились пивом 🙂
Щоб не було проблем із захисниками прав тварин – всі домашні улюбленці просто позували для гарного фотосету 🙂 (Це буде секція, яку буду оновляти, коли інші інвестори зможуть ще добавити трішки світлин своїх улюбленців та доповнити цей колаж)
Подяка всім, хто приймав участь в проекті, посилання на соціальні мережі буде біля назв проектів.
Дякую моїм Патреонам котрі підтримують проект та мотивують розвиватись та викладати все більше і більше матеріалу. Якщо у вас є бажання стати Патреоном проекту або підтримати проект добровільним донатом, то ви це можете зробити ТУТ!
З Hoppy Hog Family Brewery я познайомився на Craft Beer & Vinyl Music Festival і вони дуже запам’ятались своєю атмосферою та приємними враженнями після відвідування їх стенду та скуштувавши їхнього пива. Сімейна та дуже позитивна аура. Не потрібно бути експертом, що зрозуміти, що всі хто займаються цим проєктом – горять бажанням поділитись своїм фінальним продуктом, поділитись деталями та поспілкуватись на різні пивні теми. Приязні навіть коли треба наливати пиво при 30°C. Люблять свою справу.
У мене була можливість поспілкуватись з Ольгою, однією із засновниць «Hoppy Hog Family Brewery».
Привіт.Дякую, що надаєте можливість поспілкуватись про ваш проєкт.Представтесь та розкажіть, що за історія стоїть за початком Hoppy Hog Family Brewery.
Алоха! 🙂 Давним-давно, в далекій-далекій галактиці… Насправді, все почалося три роки тому, у 2017 році.
Є така родина Симоненків в Одесі, Папа Вітя, Мама Алена, син Олексій і його дружина Ольга. І от ми мали святкувати день народження тата, його 50-річний ювілей. Ми з Олексієм зламали голову, що б йому подарувати.
Варто зазначити, що Симоненки завжди були дуже товариськими, і друзів у нас ну дуууже багато, і часто ми любимо посидіти з ними у заміському будинку неподалік від моря, посмажити м”ясо, попити пива, поспівати пісень під гітару.
І ось, подарунок. Олексій придумав подарувати татові маленький 50-літровий варочник, чисто щоб варити пиво “для себе”, і пити його з друзями під час посиденьок. Сказано-зроблено.
Після цього варочник захопила Мама, яка все життя захоплюється чимось новим, і любить дуже ретельно і досконало розбиратись в тій справі, якою вона захоплена саме зараз.
Мама була ландшафтним дизайнером, потім робила косметику, потім – нішеву парфумерію, потім – авторський шоколад та карамель. Ну і, звісно, завжди дуже смачно і круто готувала. І тут така нова іграшка – варочник для пива! А пиво мама, як і всі ми, обожнює. Почала вивчати тему, розбиратись в технологіях, смаках, стилях, інгредієнтах. Потроху почала варити для родини та друзів. Це все було виключно хобі, ніхто не думав навесні 2017 року, що це стане нашою родинною справою.
Але потім ми з Олексієм вирішили влаштувати офіційне весілля, куди запросили кількасот наших друзів. Звісно, мама наварила купу пива на весілля)) 13 липня ми розписались.
На весіллі всі наші гості розпробували наше пиво, і почали питати, а де можна взяти ще? Де купити? А чого ви не варите його на продаж? Отоді-то ми провели родинне зібрання, де вирішили, що спробуємо створити власну родинну крафтову броварню. Щоб це стало нашим ремеслом, і ремеслом наших дітей. Щоб ти міг пишатися справами рук своїх. Щоб ми могли сказати – Це ми зробили власноруч. І так почалася наша родинна броварня Хмільний кабан.
Ось)) Давно хотіла розповісти цю історію.
Неймовірний початок та зародження ідеї. Як відбувався процес після рішення започаткування сімейного бізнесу?Це великий інформативний багаж та знання у пивній технології в плані всієї атрибутики для пивоварні. Чи консультувались ви у когось з вже існуючих пивних проєктів?
Вся технологічна частина – це виключно заслуга Олексія. В цьому він справжній син своєї мами. Він так само ретельно і уважно розбирається в тій темі, якою зараз горить. В основному, він впорався самотужки, вивчаючи досвід, умовно кажучи, по інтернету – сайти, статті, відео, інтерв”ю. Наш перший комплект обладнання він спроектував самостійно, саме за його кресленнями були виготовлені перші ємності) Він сам розробляв автоматику для броварні. Якось все робилося самотужки. Ох, і натанцювались ми тоді на граблях, ох і наробили помилок…
Саме приміщення під броварню повністю робив і ремонтував Папа, за проектом Олексія. Але, на щастя, ми тоді вже мали консультації фахівців, як правильно все побудувати згідно законодавства. Ми одразу почали процес ліцензування виробництва, але, оскільки все намагалися робити самі, то зайняло це в нас ну дуууже багато часу, нервів та грошей. Знав би, де впав би, як кажуть. Льоша зараз жартує, що він скоро напише книгу “Як збудувати броварню з гівна та палок”))
Можна сказати, що розбудова броварні пройшла під девізом “Учитись, учитись, учитись”. Самоосвіта – наше все. Знань і досвіду ми отримали купу, але й синців теж чимало.
Після того, як ви навчились на своїх помилках та пройшли неймовірні челенджі відкриття власної пивоварні, що стало першим пивним результатом, який для вас був задовільний і ви були горді “випускати його в люди”??
І взагалі чи планувалось розвивати якусь унікальну стилістику варки пива Hoppy Hog?? Проєктуватись в одному напрямку, акцентувати тільки на кисляках чи розвиватись у трендовому ринку IPA? Чи можете ви надати якусь своєрідну важливість тому чи іншому сорту над яким акцентуєте час та ресурс, чи ви стараєтесь спробувати зварити різні стилістики та не робити якогось конкретного акценту по стилю пива.
Одним з перших, умовно кажучи, комерційних сортів, стали солодкий стаут, класичний віт та імбирний ель. Вони і досі є у нашому класичному асортименті, такі собі “старички”.
Спочатку наша Мама пробувала себе у різних стилях, намагаючись зрозуміти, що ж їй більше до душі. З часом стало зрозуміло, що більше за все мама не любить нудьгу та рутину, і це визначило один з головних напрямків броварні – експерименти. А оскільки наша мама має неабиякий досвід у парфюмерії, то комбінування ароматів – це її все. Особливо подобається працювати з найрізноманітнішими добавками.
Ось, наприклад, у нас продовжується серія фруктових мілкшейків, де Мама постійно варить нові смаки з новими фруктами, і якщо це наші, українські фрукти, то їздить вибирати їх особисто.
Зараз ми розвиваємо лінійку десертних сортів пива – вже є тірамісу, Захер, і на підході ще декілька десертів.
Ось чого у нас немає, так це кисляків, але ми працюємо в цьому напрямку. На черзі – хейзи. Взагалі, часто-густо ми не йдемо за світовими трендами і хайпом, а намагаємось варити щось унікальне і незвичайне навіть для крафтового пива. Але і про простіші сорти теж не забуваємо, бо періодично хочеться випити чогось більш зрозумілого. Ось, наприклад, у нас тепер є чудовий пільзнер, наш перший лагер. Сподіваюсь, не останній.
Орієнтуючись на лінійку десертних сортів – з яким у вас було найбільше експериментів та який несе за собою цікавий досвід у релізі фінального продукту як пиво? Я куштував ваше Tiramisu на Craft Beer & Vinyl Music Festival 2019 – у нього була цікава подача. Розкажіть більше про таке рішення.
Складніше було із Захером, бо там треба було і передати насичене щільне тіло, і смак шоколаду, і зробити відчутним абрикосовий джем.
Подача і спілкування з людьми – це наше все))) Ми обожнюємо живе спілкування з нашими крафтолюбами, це те, що найбільше нас надихає. І звісно ж, хочеться потішити всіх чимось цікавим та незвичайним) Тірамісу ми приправляли дрібкою какао або тертого шоколаду. Захер на презентації подавали у келиху, який спочатку був вмочений у абрикосове варення, а потім занурений у тертий чорний шоколад.
У нас є ще купа ідей для таких креативних подач, але, на жаль, це можливо лише на фестивалях чи презентаціях, а з ними зараз сутужно ((
Такі подачі, на наш погляд, підкреслюють та відтіняють смак пива, і це просто прикольно та запам’ятовується.
Ще цікаве про нашу броварню – про нас прислів’я “не имей сто рублей, а имей сто друзей”. У нас працюють лише члени родини та наші друзі – і на виробництві, і дизайн етикеток, і айті, і СММ. Наша броварня – це результат праці великої кабанячої родини 🙂
Ми цим пишаємось)))
Ну ви ж Family Brewery – такий концепт і треба розвивати ))) Якраз по темі, з чим найскладніше знайти спільну мову. Чи конфліктів в плані якихось серйозних рішень у вас немає? З чим буває складно дійти спільної думки у рішенні?
Серйозних конфліктів, на щастя, немає. Ми в принципі всі мирні люди, і прагнемо вирішувати питання діалогом 🙂
Ось родина Симоненків =) ЗасновникиВідділ продажів та начальник виробництва
Хто займається вашими етикетками та відповідає за візуалізацію ваших ідей?
Дві наші подруги, дві художниці за покликанням та за фахом, малюють наші етикетки. Точніше, малюють саму картинку, а вже етикетку упорядковує та готує до друку Льоша – він не тільки засновник, технолог, інженер і взагалі рушійна сила броварні, але і дизайнер також.
Зараз ми працюємо над великим проектом з оновлення етикеток. Назвемо це ребрендінгом. Самобутність та яскравість нікуди не подінуться, але вони будуть приведені до спільного знаменника, щоб було видно, що це пиво однієї броварні, бо зараз етикетки дещо строкаті.
У вас був колись дуже цікавий візуальний реліз – Red Cap. Розкажіть більше про саме це пиво, бо куштував його і думаю це досить унікальне пиво, якщо порівняти з тим, що зазвичай можна побачити на полицях ботл–шопу.
О, так. Тут треба сказати, що наш друг Костя, який зараз працює нашим менеджером з продажів, в першу чергу пивовар-домашник з неабияким досвідом. І у нього є власний проект – Heather House, який він варить на наших потужностях. Назвемо це пивоварня в пивоварні, або колаборація. Ми говоримо, що це – казкова лінійка Хмільного кабана.
В ній уже три сорти – темний ель з розмарином і цитрусом Robin GoodFellow, лавандовий брегот Hyter Sprites і ось третій сорт – Red Cap.
Це наш перший експеримент з витриманим пивом, воно очікувало свого часу близько року, аж поки було розлите по пляшках і закорковане. Костя і Льоша разом працювали над рецептом, і ось маємо результат. Я не знаю, чи будуть його повторювати – він вийшов незвичайним та крутим, але ж хочеться чогось новенького 🙂 У нас на черзі зараз експерименти з пивом, витриманим у діжці з-під віскі.
Зараз дуже складний період для багатьох пивоварень, але це не змінило ваше бажання організувати щось нове та цікаве і ви розлили перші пивні релізи в банку. Чому ви вибрали банку та як за багато ви будете акцентувати на такому способі дистрибуції пива??
Так, у нас був вибір – або скласти лапки і потонути, або почати борсатись, і спробувати з цього всього випливти. Ми обрали другий варіант))
Чому банка? По-перше, банка – це щось нове для нас, а ми полюбляємо щось небачене, те, що ще не пробували.
По-друге, нам дуже подобається ідея Спро/БУЙ!, це проект про пивну дистрибуцію, про знайомство з крафтовою культурою ширших верств населення, а саме це і покликаний зробити Спро/БУЙ! Це наш внесок у крафтову революцію в Україні (трішки пафосу не завадить, але ми справді так думаємо). А в Спро/БУЙ! пиво розливається у банки.
По-третє, ми з ними дружимо, і нам приємно працювати з друзями)
По-четверте, в Україні періодично виникає дефіцит скляних пляшок, а банка вирішує цю проблему.
По-п’яте, банка екологічніша за пляшку, в ній пиво довше зберігає свої початкові властивості, і в пляшці зручніше експортувати 😉 Ми готуємось сильно заздалегідь, як бачите))
Гадаю, від пляшки ми не відмовимось, але частину пива литимемо у банки, можливо, певні ексклюзиви. Подивимось.
Що наразі можна знайти з ваших пивних релізів в банці?
Є DIPA “Rocket Fuel”, є пільзнер “Not Found”, і третій ексклюзив ми зварили і розлили виключно для Спро/БУЙ! Ми його раніше не варили, і за межами Спро/БУЙ! його не буде. Хоча кілька баночок ми собі заховали, для внутрішнього використання))
Ми хотіли розлити у банку також нашу колабу з Дідьком – First Group Love, допельбок із курагою, але в останню мить передумали, і розлили в традиційні пляшки.
Ексклюзиви це цікаво. А ось чи були у вас з іншими українськими пивоварнями? Якщо так, то який у вас був в цьому напрямку досвід?
В питанні колаб ми поки пасемо задніх – в Одесу далеко їхати, чи що? 🙂 У нас були колаби з Volta, Дідьком та Beerocraft’ом Сергія Пархіса.
Колаборація Volta з Hoppy Hogs Family Brewery.
Надіюсь що у вас буде більше цікавих співпраць в майбутньому. В Україні не вистачає об’єднання між пивоварнями, і надіюсь це буде якось краще розвиватись в майбутньому.
Де зараз можна знайти ваше пиво по Україні? Під час карантину багато закладі припинили тимчасово оперувати, але знати де можна буде знайти ваше пиво після карантину, буде корисною інформацією.
Ми теж на це сподіваємось) Більше колаб, потужних та цікавих!
Ну і, звичайно, можна напряму замовити на сторінці броварні 🙂
Один крок із розвитку крафтового пива, це його доступність. Перш за все можливість його купити в різних локаціях. У яких містах найбільше ви продавали пива (якщо таке питання буде доцільним) і звідки з’являється найбільше нової аудиторії поціновувачів крафту, на вашу думку. Куди потрібно йти, щоб було ще більше розвитку.
О, так. Доступність самого крафту, і знайомство з крафтом якомога більшої кількості людей. Наші топ-міста, що не дивно, це Київ, Одеса, Львів і, як неочікувано, Ужгород. Перші три – це мільйонники, плюс мешканці тут більше подорожують світом, тому краще знайомі з крафтовим пивом. Все ж тренд на крафт прийшов до нас із Заходу.
На мою думку, в першу чергу потрібно говорити з людьми. Розповідати, пояснювати, показувати, давати спробувати. Комунікація та просвітництво – ключ до всього. І говорю не тільки про профільні фестивалі чи презентації нових сортів у крафтових пабах.
Це і мова реклами, в соціальних мережах в першу чергу. Це і розмова з відвідувачами не крафтових пабів, барів та ресторанів. Але така розмова повинна вестись за допомогою посередників – офіціантів цих закладів, а отже, спочатку треба розповідати і навчати крафту їх, щоб вони, в свою чергу, розповідали про це своїм гостям. Це присутність крафтового пива у супермаркеті “на районі”, у розливайці під будинком. Це і непрофільні фестивалі, особливо не в містах-мільйонниках, де люди на такому фестивалі часто вперше в житті пробують крафт. Часто-густо людина б з радістю пила крафтове пиво, але вона про нього просто не знає! Тому говорити, говорити, говорити, і робити крафт доступним і всюдисущим. Лупаймо сю скалу, як казав класик.
Чого не вистачає в актуальній крафтовій культурі пива ? Розповсюдження? Інформативного простору? Доступність сировини? Що своєрідно може бути конфліктним та проблематичним для вас у плані варки для пива?
Крафтовій культурі не вистачає саме розповсюдження, проникненні у широкі верстви населення. Щоб більше людей дізнавались про крафтове пиво. Можливо, більше фестивалів протягом року, і краще висвітлювати їх у ЗМІ. Проводити якісь інтерактиви, можливо.
Сировина доступна, але дорога, на жаль. Ціна – теж один із бар‘єрів між крафтовиками та споживачами. Якби не було, наприклад, мита 20% на хміль, пиво було б дешевшим. Або ліцензія на виробництво коштувала менше. Багато якби, але мусимо працювати і творити в тих умовах, що є. Конфліктним хіба черговість сортів, які ми варимо) бо ідей значно більше, ніж можливостей їх реалізувати, і треба чітко визначати, що за чим йде у виробничому плані. Бо ж за експериментами не можна забувати про стандартний асортимент.
Крім того, ми дуже прискіпливо ставимося до якості, в першу чергу, Мама, і буває, що після тривалих дискусій пиво не йде в реліз, бо не відповідає, на думку Мами, стандартам якості або стилю. А її думка саме у цьому питанні вирішальна.
Якість це дуже важливо, особливо на такому ринку, де розвивається все більше зацікавленості до різноманітних але водночас якісних продукцій. Надіємось, що в майбутньому буде більше розвитку у вище зазначених пунктах.
Чи маєте якийсь цікавий або унікальний приклад закордонного пива, яке подобається всім з вашої пивоварні. Своєрідна ікона крафтового пива для Hoppy Hogs Family Brewery.
Оуууууу. Такого немає, у нас у всіх різні смаки 🙂 але нас надихає досвід Омніполло, To Ol, Cloudwater.
Під кінець, чи хотіли б залишити якесь повідомлення читачам ?Дякую вам за цікаву історію пивоварні та надіюсь зустріти вас на найближчому пивному фестивалі. Мамі та всім причетним до Hoppy Hog Family Brewery міцного здоров’я.Хай нові сорти будуть цікавими а сімейна справа буде завжди приносити тільки задоволення!
Дякуємо 🙂 Хочемо подякувати всім причетним до крафтового пива в Україні. Разом ми – сила, і завдяки нам усім крафтова революція продовжується. Бережіть себе та своїх близьких, і смакуйте смачне пиво. Шануймося!
Будьмо!
Соціальні мережі Hoppy Hog Family Brewery:
Дякую, що дочитали цей інтерв’ю. Якщо у вас є бажання підтримати проєкт Astro Beer Duck – натискайте ТУТ, щоб перейти на сторінку “Підтримай!”. Там ви знайдете Patreon або можливість одноразово підтримати проєкт добровільним донатом.
28 вересня, 2019 відбулось офіційне відкриття закладу у новому форматі від «Kumpel’ Group». Хоча вже існує один «Craft & Kumpel’ Beer Atelier» в event та art просторі «Futura Hub», але відрізняється він дуже сильно, і персонально віддаю перевагу новому закладу, про відкриття якого, Ви зможете почитати в цьому тексті.
Локація закладу.
Колишня шестивіконна Ґуттетерівська кам’яниця побудована близько 1553 р. для краківського купця Єжи Ґуттетера як палацова. Вважається найстаршою кам’яницею на пл. Ринок.
По ідеології це повністю новий формат, перш за все для самого «Kumpel’ Group». Результат розвитку нового напрямку комунікації зі споживачем, привів до створення «пивного ательє».
“Спеціалізація на крафтовому та класичному пиві власного виробництва, пивних коктейлях та спеціально підібраних до них стравах. Головна особливість у тому, що у «Craft & Kumpel’ Beer Atelier» – гостей зустрічають та пригощають пивні майстри та гастро-спеціалісти.“
Пивні майстри – у пивному ательє Craft&Kumpel’ гостей зустрічають та обслуговують пивні сомельє та гастро- спеціалісти – Майстри Пивного Ательє. Вони добре знаються на особливостях пивоваріння, сортах пива та їх поєднанні. Тож, допомагають обрати найкращі закуски до кожного сорту пива та проводять цікаві дегустації для відвідувачів. До того ж, кожен гість має змогу самостійно обрати для себе гастро-спеціаліста, руці та смаку якого він довірятиме найбільше.
Пивних майстрів багато, вони завжди оперують активно в залах, яких є чотири в закладі. Але, мабуть, почнемо з входу та фасаду будівлі, який приємно здивував, як на місце, що знаходиться на Площі Ринок. Дуже звично бачити креативні та візуально різкі рішення в плані представлення закладу ззовні на Площі Ринок, чого тут ви не знайдете. Простий вхід з вітриною як заповнена пляшками власного виробництва.
Логотип-вивіска закладу не займає весь фасад стіни, що вже трішки радує. Якою б не була туристичною Площа Ринок, зберігання простоти та автентичності фасадів є важливою в наш час роботою, бо багато знищується та псується, тому цінування спадщини є дуже великими плюсом.
При вході в заклад, першим, що зразу кидається в очі це холодильник з пивом, продукти власного виробництва, велика та зручна барна стійка.
З цього залу і почалась презентація від Олексія Петельки (спеціаліст з маркетингового розвитку Kumpel’ Group), який зробив міні тур, показавши всі зали та пригостивши нас пивним коктейлем, який зробив нам один із майстрів за барною стійкою.
Цікаве освітлення та автентичний інтер’єр, який мінімально був модифікований, щоб дотриматись збереження історичної цінності будівлі. Гарно підходить для келиха пива під час ділової зустрічі чи просто проведення часу в хорошій компанії.
Все згідно з архітектурними нормами та збереження архітектурної спадщини було зроблено для цієї зали. Більш інтимна атмосфера при мінімальному освітленні додає різноманітності у виборі залу, що є хорошим рішенням та можливість обрати, як ви хочете провести час. На фото зал не виглядає точно так, як би мав виглядати, бо це місце якраз було в процесі підготовки до вечірньої дискотеки. На цьому поверсі також знаходиться кухня, яка за допомогою ліфтової системи передає страви по різних поверхах закладу.
Після відвідування нижньої зали, ми піднялись на останній поверх закладу, де можна знайти посадку на велику компанію у вигляді двох дуже схожих кімнат з великими столами.
Тут на нас вже чекали перші страви, та було презентація яка продовжувалась вже від слова Марка Зархіна (Засновник та співвласник Kumpel’ Group). Ця Людина, з великої Л, зробила багато чого, для розвитку та існування ресторації такою, як вона є зараз у Львові. Було дуже цікаво послухати, про те як буде масштабно розвиватись і надалі франшиза від Kumpel’ Group та як відбувається процес відкриття нового проекту, який завжди є викликом в плані того, як досягнути фінального задовільного результату.
“Коли брались за концепцію закладу «Craft & Kumpel’ Beer Atelier», то ідея само собою була робити з цього франшизу, як робилось це з попередніми проектами. Бажання було розвивати Галицьку кухню, хоча ця термінологія як існує так її і немає водночас. Розуміння того, яка має бути кухня, це розуміння перш за все нашої ідентичності. І у Львові саме розвиток ресторанної культури став частиною цієї ідентичності, хоча і до цього часу важко відповісти на це питання. Перед проектом «Craft & Kumpel’ Beer Atelier», ми зайнялись ресторанам для “старших людей”. Працювали на більш старше покоління і зрозуміли, що це більше погляд ностальгії. Це ідентичність ностальгії. Поступово ми почали приходити до думки, що буде дальше, а дальше це працювати з молодим поколінням, які хочуть чогось нового та інтеграції якихось міжнародних трендів. Така думка була з одного боку. А з іншого боку видумані тренди, які забувають справжню історію того, що відбувалось у Львові колись. Наприклад, з XIII століття Львів був пивним містом. Перші документальні згадки, про львівську пивну активність, які до речі є в музеї Львівської пивоварні, показують що тоді були звернення від цеху пивоварів до міського голови з конфліктом…. Ну але наше бачення було у тому, щоб відкрити пивний ресторан, який дивиться не в минуле, а більше в майбутнє. Не ностальгійний ресторан, а ресторан з поглядом в майбутнє. Але де тут Львівська ідентичність? Раніше домогосподарки, коли треба було зробити щось на швидку руку, то вони мастили так звані авантюрки чи канапки. Страва дрібна, яка зроблена на швидку руку. Ми подумали, що потрібно зробити з цим експерименти, і це не значить, що ми якось знайшли майбутнє Львівської кухні. Але ми хочемо попрацювати з дрібними стравами, які може стануть в майбутньому частиною тієї ідентичності, яку ми згадували перед цим. Буде цікаво як такий напрям буде розвиватись.”
Марк Зархін Львівський ресторатор Засновник та співвласник Kumpel’ Group
На столі була неймовірна велика кількість страв, і задокументувати їх постарався якомога більше.
” Ми надихнулися ідеєю foodsharing і розробили спеціальні подачі для того, аби кожну страву було зручно поділити на компанію. Майже усі наші страви можна (і треба!) їсти руками, а до інших ми подаємо звиклі нам столове наряддя.
Авантурна кухня народилась із суміші фантазії та експромту, бажання здивувати і провести гарно час. Свій початок авантурна кухня бере на зламі XIX і XX століть із страв, котрі господині готували до неочікуваного приймання гостей – швидких перекусок з того, що було під руками. Але творчі настрої галицьких господинь розвинули її, тож тепер це і елегантні канапки, і сирні боли, грісіні з пастрамі, дуети супів та паштетів, і ще безліч сучасних смачних страв.”
Все було приготовлено смачно і foodsharing відбувся гарно. Скуштували пива не дуже так і багато, але загально можна було спробувати продукт, який був на розливі в той момент. На день відкриття було 14 позицій розливного на кранах, і все доступне у пляшках на продаж. На келихах, які були в дегустаційних сетах, присутні одноразові прищіпки, на яких вказується стиль пива.
Після великого столу ми вийшли із закладу, щоб подивись на Пивний Забіг від Кумпеля, який було організовано в честь відкриття закладу. Як виглядав цей забіг? 22 учасників з яких були присутні не тільки львів’яни а й гості з всієї України, Білорусії, Польщі.
Усі зареєстровані учасники Пивного забігу випили по 0,33 літра крафтового пива на старті. За умовами змагання, необхідно було пробігти чотири кола довкола Ратуші на площі Ринок, і випивати 0,33 л пива після кожного кола.
Позитивний настрій додало атмосфері хорошого напряму. Людям сподобався такого роду івент, і думаю учасники також були раді взяти участь в такій події. Переможців очікували подарунки.
Після пивного забігу, ми ще трішки підпили пива на дворі біля закладу, і наразі відбулась пауза у святкуванні відкриття. Приблизно на 2 години заклад закрився для підготовки приміщення до вечірки на честь відкриття.
В цей момент якраз перестав падати дощ, і можна було прогулятись та повечеряти десь інше.
Прийшовши на вечірку приблизно о 21:00, і атмосфера трішки змінилась. Гучна музика у центральному залі, більшість столів було прибрано, але це також відкрило цікавий спектр приміщення. Перша та нижня зали перетворились у танцювальний двіж, де можна було провести час за келихом пива чи випити якийсь міцний коктейль. При вході на вечірку давали кришечку від пива, яку можна було обміняти на один бонусний напій, у вигляді пива чи там чогось іншого. Нас була компанія з 4-х людей, і ми хотіли поговорити в спокої, отже відправились на верхній зал, де можна було без проблем розмовляти, слухати вже набагато тихшу музику і проводити гарно вечір. Після декількох келихів пива цей вечір підходив до кінця, і настрій був на позитивній хвилі.
У висновку, можна сказати, що заклад є важливим, як пивний ресторан у такій стратегічній точці. Персонально він для мене є більш атмосферний, ніж перший заклад у «Futura Hub». Може це якраз той випадок, коли високі стелі та багато відкритого простору можуть створити змішані враження, коли багато людей оперують навколо тебе, а ти в центрі залу стаєш частиною цього процесу?!
«Craft & Kumpel’ Beer Atelier» на Площі Ринок 18, може приємно здивувати своїми пропозиціями, як і з кулінарної точки зору так і з локацією. Майже не забув про дуже важливе…Ізабелла.
Горила Ізабелла сидить головною за столом. Фото Kumpel’ Group
Так, у закладі є своєрідний символ – горила Ізабелла. Це такий своєрідний “маскот” закладу, якого можна покласти до себе за стіл, щоб вона вам склала компанію. Такий варіант сценарію ламає трішки враження очікуваного і приємно здивує.
Дякую за запрошення на відкриття закладу. Соціальні мережі:
Дізнався про відкриття цього закладу ще давніше. За це я дякую всім читачам, котрі наводять приклади про заклади, які можуть бути потенційно цікавим матеріалом для вас. Для мене пиво в пляшці відіграє велику роль, бо знайомство із крафтовим якраз відбулось через пляшку. Це один із важливих факторів, який сприяє моєму інтересу до розвитку такого проекту як «The Dealer Bottle Shop».
Отже, заклад знаходиться в досить цікавій локації. А точніше на вул. Героїв УПА, 4, і так, це не центр міста чи Площа Ринок. Хід ризикований в плані потенційної зеленої зони по створенні бази клієнтів, але якщо мені не важко добратись з Сихова майже до ЖД Вокзалу, то і всім бажаючи буде легко дістатись цієї локації. Трішки вийти із зони комфорту і добратись до магазину, в якому реально є дуже багато всього цікавого. Залишаю Google Maps, щоб можна було зрозуміти приблизно де знаходиться «The Dealer Bottle Shop».
21.09.2019 відбулось офіційне відкриття закладу і в межах 16:00 я зміг дібратись до локації. Хоча вже було достатньо людей в закладі, вдалось вирвати для міні розмови одного зі співвласників закладу.
(ABD) Привіт, Олексію. Розкажіть, що собою представляє ваш проект. Як зародилась ідея? Що таке bottle shop* «The Dealer Bottle Shop»?.
* Bottle shop – це магазин, який продає вино, пиво та інші алкогольні напої. У цьому випадку пиво. Зазвичай bottle shop продає пляшки в роздріб і у випадку з продажем пива, це може бути цікавим ресурсом, де можна знайти імпортне пиво.
(Олексій Ковалевський) Привіт. The Dealer був заснований мною та моєю дружиною. Така собі сімейна справа. Але зародилась ідея доволі давно. Спочатку думали про відкриття пабу. Сиділи з друзями та випивали, коли прийшла думка, що потрібне “місце для своїх”, щоб там проводити гарно час. Ми подорожували трішки, і вирішили, що у Львові з пабами проблем немає….
(Невиховано перебиваю) Ну з цим ще можна посперечатись…. Вибачте мені, продовжуйте, будь ласка.
Подорожуючи, ми побачили в Брюсселі один цікавий bottle shop – «Beermania», де можна було вибрати з 400 позицій чисто бельгійського пива. Це мене вразило і повернувшись в Україну, ідея з пабом почала переростати в bottle shop. З розвитком такого напряму, ми почали дивитись на крафт біль широко, беручи до уваги ту кількість пляшок, які потрапляли до Львова. Ми зрозуміли, що в Україні багато пивоварень розливають пиво в пляшку, і вирішили відкритись базово з українським пляшковим пивом. Цікаво, як буде все розвиватись без кранів.
Як ви думаєте? Буже дуже важко оперувати без кранів? Багато хто з тих, хто вже ознайомлений зі світом крафтового, може дивно сприйняти, що немає кранів**.
**Хоча це і bottle shop, до 4-х кранів зазвичай присутньо в закладі, для ознайомлення з лімітованими чи просто цікавими сортами пива на розлив. Також присутність кранів може бути причиною провести більше часу в закладі та зацікавити чимось лімітованим чи просто хорошим. Потенційно, це створює інтерес та збільшує стабільність вже створеної клієнтури.
В планах, не було класти крани. Тому наступну 3 місяці будемо працювати у такому напрямку. Ідея також пояснити, що в пляшках пиво не є гіршим, а для деяких сортів, як trippel чи porter наприклад, з часом вони навпаки можуть ставати ще кращими, тому є багато цікавих позицій в пляшках. З кранами буде видно після цього терміну.
Наразі у вас приблизно 300 позицій українського пляшкового пива? Є можливість замовити також щось до пива?
Так, можливо навіть трішки більше. З крафтового пива наразі понад 200 позицій, і буде збільшуватись місце орієнтуючись в більшості на ремісничий продукт. Щодо пейрингу до пива у нас в меню є 3 тарілки формату бір пейрингу. Такий собі круговий дегустаційний сет, де кожну закуску куштуєш з двома стилями пива і кожний стиль з двома закусками. Ці сети розроблені нами та будуть змінюватись орієнтовно раз у місяць або раз декілька місяців (залежно від охоплення). Перший такий сет був поданий сьогодні, у день відкриття та отримує дуже позитивні відгуки. З наступного тижня вони вже будуть активно рекламуватись в соціальних мережах та для відвідувачів.
Які відгуки та побажання, Ви отримали від пивоварень, з якими зв’язались щодо такої ініціативи? Чи відбувається це із зацікавленням чи все-таки ґрунтується на базі комерційного рівня?
Спочатку все відбувається більше на комерційному рівні. Тут появляється чувак, нікому не відомий і просить пляшки пива для розвитку проекту. Але я сам колись пробував варити пиво і деяких пивоварів знаю персонально. Багато в чому допомогла Київська Пивна Ліга, у плані порад та загального досвіду. Хоча від багатьох пивоварів чую побажання – “Ставте крани.”, тому у нас багато чого немає в пляшці. Уже була ідея купити лінію розливу, та самому розливати в пляшки, як варіант.
Чи плануєте ви робити вечори дегустацій, фудпейрингів чи інших цього роду івентів?
Тут у мене є історія, щодо івентів. Я прожив 2 роки в Києві, де на мою думку, відбувається більше цього роду івентів, дегустацій та різних цікавих зустрічей. Для отримання досвіду та тестування цього напряму подій, ми з друзами зібрались на дегустацію “Ale проти Lager”, таким чином для людей, котрі мало знайомі зі світом крафтового пива, та поняттям Ale чи Lager, такий напрям розвитку івентів може бути інформативно корисним. Відчути різницю в смаку, типології пива по критеріях, тощо. Також, для такого роду івенту, була проблема знайти приміщення. На той момент нам надала “Ципа” приміщення, але знову таки були інші проблеми логістики. В планах проводити івенти вівторками в «The Dealer Bottle Shop». Поки це точно будуть дегустації різних видів пива та вечори пивоваріння (будемо варити прямо в залі та дозволяти брати участь). Ідей дуже багато. Мріємо створити заклад, який би сприяв розвитку пивної культури, якої немає ні у Львові ні в Україні, на жаль. Підтримувати українського пивовара та розвивати цю сферу, ставши методом збуту. Головне оговтатись від відкриття, бо створювати щось своє, а ще нове і нетипове в нашій країні це ще той челендж.
Ми активно оновлюємо соціальні мережі і більше інформації, можна буде дізнатись якраз там. Вже підтверджена заявка на Untappd, отже можете слідкувати за новинами по цих посиланнях:
Хочу також подякувати всім друзям, які допомагали у відкритті «The Dealer Bottle Shop». Окремо велика подяка Михайлу Гнатюку.
Дякую за презентацію вашого проекту. Хай щастить.
Дякую вам )
Зустрілись в закладі із друзями, та провели час за келихами хорошого українського крафту. Гарна компанія створила також своєрідну атмосферу, і впевнений, що там проведеться не один цікавий івент по дегустаціям чи просто вечори випивання хорошого пива.
Людей зацікавлених було багато і персонально вважаю, що відкриття було позитивним. Стабільний рух нових клієнтів, все більше полиць спустошувались. Команді в «The Dealer Bottle Shop» треба буде ще багато над чим попрацювати, але впевнений, що та ідея створення чогось нового буде весь час надихати та приносити споживачам цікаві пивні позиції, івенти, та стане дилером багатьох любителів пива у Львові.
Люби крафтове – споживай помірно.
Підтримайте проект лайком або репостом. Вподобайте офіційні сторінки проекту Astro Beer Duck. Буде дуже приємна ваша підтримка:
Astro Beer Duck 